Бистрецька школа Психолог Бистрецької школи радить учням, батькам та вчителям!

ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік – це період, який вагомо впливає на все подальше життя людини. Його можна порівняти з роздоріжжям: в один бік - до реального дорослого життя, а в інший – до зовнішньої ілюзорної дорослості. цьому не визначений вектор їх застосування, не напрацьовані важливі життєві вміння, що дозволяють творити і розвиватися.

Останні психологічні зрізи підтверджують серйозність проблем підлітків:

- егоцентризм – 36%;

- інфантильність – 52%.

Тому в цей самий складний і дуже важливий період їх життя необхідна мудра допомога дорослих. І , можливо, це здається вам дивним, але існує вирішальний компонент, від Привести приклади того, як ми уміємо або не уміємо думати… сьогодні, свій світогляд … сьогодні.

Отже, що потрібно робити, щоб добитися дисципліни?

По- перше, усвідомити важливість дисципліни у вашому житті.

По – друге, чесно запитати себе: « Чи готовий я робити все те, що необхідно для мене?». І далі діяти розумно,виважено, послідовно.

Через рольову гру до навчальної діяльності

Сам термін « гра» на різних мовах відповідає поняттям про жарт і сміх,легкості та задоволення , а також указує на зв’язок цього процесу зпозитивними емоціями.Зміст ігрового дійства та складових його операцій не співпадають, а цесприяє і стимулює процеси уявлення, мислення та творчу інтуїцію.

Отже, декілька порад,

яких ми рекомендуємо дотримуватись під час гри з дитиною.

* Заохочуйте творчу ініціативу дитини.

*Не сваріть за помилки, не насміхайтеся, навіть якщо вони безглузді.

*Перша і основна форма оцінки – це похвала.

*При помилках і неточностях бажано говорити: « Ти діяв дуже добре, алене все вийшло правильно. Пройде час і ти виконаєш завдання ще краще,ніж зараз».

*Учіть дитину доводити правильність своєї відповіді, відстоювати свою точку зору, що в свою чергу закріплює його впевненість в собі, в своїхсилах.

* Намагайтеся попереджувати виникнення негативних емоцій.

Методика визначення таланту дитини

Пропонована методика допоможе перевірити власні спостереження батьків і визначити,у чому саме ваша дитина талановита, до якої галузі діяльності її тягне.

ІНСТРУКЦІЯ

На запропоновані запитання необхідно відповідати « так» або « ні».

ПИТАННЯ:

1. Чи трапляється дитині знаходити незвичайне застосування якого - небудь

предмета?

2.Чи змінює вона свої схильності?

3.Чи любить малювати абстрактні картинки?

4.Чи любить малювати уявлювані предмети?

5.Чи любить фантастичні історії?

6.Чи складає розповіді або вірші?

7.Чи любить вирізати вигадливі фігури з паперу?

8.Чи зробила коли – небудь те, чого не знала?

9.Чи буває у неї бажання щось переробити на свій смак?

10.Чи боїться темряви?

11.Чи винайшла коли – небудь нове слово?

12.Чи вважала це слово зрозумілим без роз’яснень?

13Чи пробувала переставляти меблі на свій розсуд?

14. Чи був вдалим цей задум?

15.Чи використовувала коли – небудь річ не за призначенням?

16. Чи могла ваша дитина, будучи зовсім маленькою, відгадувати призначення різних предметів?

17.Чи віддає перевагу у виборі одягу власному смаку вашому?

18.Чи є в неї внутрішній світ, недоступний оточуючим?

19.Чи шукає пояснення тому, чого ще не розуміє?

20.Чи часто просить пояснити оточуючі її явища?

21. Чи любить читати книжки без ілюстрацій?

22. Чи винаходить власні ігри або розваги?

23. Чи пам’ятає і чи розповідає свої сни або пережиті враження?

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ

За кожну відповідь «так» - один бал. За відповідь « ні» - 0 балів. Отримані бали додаємо.

Від 20 до 23 балів: дитина дуже кмітлива, здатна мати власну точку зору на навколишнє, отже слід допомагати їй у цьому.

Від 15 до 19 балів: дитина не завжди виявляє свої здібності, вона спритна і кмітлива, лише коли зацікавлена.

ПОРТРЕТ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

Дефіцит активноїуваги:

1.Непослідовна, їй важкодовго втримувати увагу.

2.Не слухає, коли до неї звертаються.

3.З великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.

4.Зазнає труднощів в організації.

5.Частовтрачаєречі.

6.Уникає трудних і потребуючих розумових зусиль завдань.

7.Часто буває забудькуватою.

Рухове розгальмування:

1.Постійно вовтузиться.

2.Проявляє знаки занепокоєння.

3.Спить набагато менше, ніж інші діти , навіть у дитинстві.

4.Дуже балакуча.

Імпульсивність

1.Починає відповідати, не дослухавши питання.

2.Не здатна дочекатись своєї черги, часто втручається , перериває.

3.Погано зосереджує увагу.

4.Не може чекати винагороди.

5.Не може контролювати й регулювати свої дії. Поведінка слабо керована правилами.

6.При виконанні завдань поводиться по – різному й показує

дуже різні результати ( на одних уроках вона успішна, на іншихні).

Добитися того, щоб гіперактивна дитина стала слухняною й покладливою, ще не вдавалося нікому, а навчитися жити у світі й співпрацювати з ним – цілком посильне завдання.

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ З ГІПЕРАКТИВНОЮ ДИТИНОЮ

( рекомендаціїшкільногопсихолога)

1.Батьки повинні уникати різких заборон, що закінчується словами «ні» і« неможна», потрібно давати дитині можливість вибору.

( Наприклад, якщо дитина « носиться як вихор» по квартирі, можна запропонувати їй на вибір два або три інших заняття:

- побігатиу дворі;

- послухати читання дорослого;

-пограти в активну гру).

2. За кілька хвилин до початкунової діяльностіпопередити дитину про це.

3.Дотримання вдомачіткого розпорядку дня – ще одна знайважливіших умов взаємодіїз гіперактивною дитиною.

4.По можливості треба відгородити гіперактивну дитину від тривалих занять на комп’ютері.

5.Перед сном корисні спокійні прогулянки.

6.Неоціненну допомогу виявляють релаксаційні вправи і вправи на тілесний контак:

Вправа 1. « Розмова з руками».

Вправа 2. « Розмова з тілом».

Вправа 3. « Клубочок».

Вправа 4. « Археологія».

Вправа 5. « Маленька пташка».

Вправи сприяють кращому усвідомленню дитиною свого тіла, а згодом допомагають їйконтролювати рухову активність. Спробуйте частину вправ проробити з дитиною самі. Єдина йнеобхідна умова успіху- ваш спокій і почуття гумору.

Як навчити дитину робити правильний вибір?



Коли діти зіштовхуються з проблемами та труднощами, їх поведінка стає або частиною проблеми, або частиною її вирішення. Уміння робити правильний вибір – навіть за відсутності бажання – вимагає керівництва, інструктажу та практики. Допомагайте дитині розвивати психологічну стійкість, необхідну для управління своєю поведінкою навіть у тих випадках, коли вона засмучена або зіштовхується з важкими обставинами.

Поведінка дитини, а також її думки й емоції часто повністю залежать від обставин. Дитина, яка добре впоралась із контрольною роботою з математики, думає: «Я розумний хлопець» і весь день пишається собою. Увечері того ж дня вона з радістю виконує прохання матері зробити домашню роботу, бо відчуває себе чудово.

Але якщо та ж дитина наступного дня отримує незадовільну оцінку, то може подумати: «Який же я невдаха», цілий день бути в поганому настрої й жаліти себе. Коли ввечері мати нагадає дитині, що прийшов час робити домашню роботу, вона може сперечатись або скаржитись, бо відчуває себе огидно.

Дуже важливо вчити дітей того, що навіть коли їм погано чи в них неприємності, навіть коли обставини, здавалось би, не на їхню користь або не дають можливості спокійно подумати, вони все одно можуть зробити правильний вибір. Спочатку для оволодіння цією навичкою потрібні велика підтримка й навчання дорослих. Але кінцева мета дитини повинна полягати в умінні керувати своєю поведінкою так, щоб робити правильний вибір навіть тоді, коли батьків немає поруч.

Зосередьтесь на причинах і наслідках

Діти повинні знати, що їхня поведінка призводить до наслідків певного роду. Важливо показати, що вибір, який вони роблять, впливає на їхні почуття та почуття інших людей.

Учіть дитину емпатії, співчуття, заохочуйте звертати увагу на те, як її поведінка впливає на інших людей. Наприклад, якщо вона хоче піти з футбольної команди, її вибір вплине на всіх її членів і команду в цілому. Або ж, якщо вона не хоче запрошувати когось на свій день народження, це може вразити почуття цієї людини.

Крім того, обговорюйте те, як поведінка дитини впливає на її власний настрій. Наприклад, якщо вона вибирає варіант сидіти й дивитись телевізор цілий день, то може відчути нудьгу. Але якщо вона виходить на вулицю, щоби пограти із другом, то може відчути наснагу, радість і приплив енергії. Або якщо вона б’є свого друга в момент образи чи обурення, то через певний час може відчути себе погано, тому що зробила боляче іншій людині. Поговоріть з дитиною про те, як важливо знаходити здорові способи управління власними емоціями.

Вселяйте впевненість, яка спонукає до вирішування проблем

Вибір дітьми способу реагування на повсякденні проблеми надзвичайно впливає на їхній життєвий досвід у цілому. Навіть коли дітям демонструють потенційно вдалі рішення, багато з них уважають, що ці рішення не допоможуть, не спрацюють. Їх негативні думки заважають їм навіть спробувати.

Занадто часто діти уникають вирішення проблем, переконуючи себе в тому, що вони не здатні зробити що-небудь чи що це буде занадто незручно. Шестирічна дитина не наважується спитати у групи дітей, чи можна пограти з ними, і просто відходить убік. Тринадцятирічний підліток відмовляється робити домашню роботу, бо не знає, як до неї підступитись та боїться звернутись по допомогу.

Сприяйте тому, щоб дитина замислювалась над тим, чи вирішить її поведінка проблему, чи допоможе її уникнути чи лише посилить її. Дітей необхідно навчати спеціальних навичок вирішення проблем, щоб у них були інструменти, необхідні для ефективного підходу. З кожною проблемою, яку вони успішно вирішують, вони набувають упевненість у собі та своїх здібностях.

Заохочуйте наполегливість

Зазвичай діти швидко відмовляються докладати зусилля, якщо їх перша спроба не була успішною. Чи то не взяли в баскетбольну команду, чи не пройшов з першого разу тест – діти часто відступають передчасно. Вони схильні робити поспішні висновки й називати себе «слабаками» або «невдахами».

До того ж діти намагаються приховувати свої помилки або маскувати їх, тому що бояться, адже «помилки – це погано». Поясніть дитині, що робити помилки – це нормально. Помилки можуть стати одним із кращих інструментів навчання, але за умови, якщо діти готові брати на себе відповідальність і робити чергову спробу.

Хваліть дитину за зусилля незалежно від результату. Замість того щоби хвалити її за хорошу оцінку за контрольну роботу або за гол у футбольному матчі, хваліть її за працьовитість і наполегливість. Позитивне підкріплення, що підкреслює її готовність продовжувати спроби, спонукатиме її до відновлення після допущених помилок.

Бистрецька школа

Кiлькiсть переглядiв: 635

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.
Бистрецька школа

Дата останньої зміни 03 Лютого 2021

Фотогалерея